Група Дзвіночок (середня група)

Група «Дзвіночок»

Вас вітають:

Вихователі : Грижинку Юліяна Василівна

Ньока Олеся Юріївна

Помічники вихователів: Гуга Домніка Мірчівна

Грижинку Оксана Іванівна

Портфоліо групи

ВІК ДІТЕЙ: молодший вік ( 3-4 роки )

НАШЕ КРЕДО: «До мети приходить не той, хто поспішає, а той хто не зупиняється»

НАШ ДЕВІЗ:

Є група «Дзвіночок» у нашім садку

Ніде не знайдете ви більше таку,

Тут казка живе, тут веселковий рай.

Тут сміху дитячого б'є водограй.

ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ:

Особистісний розвиток дитини в процесі навчання раннього читання.
Збереження та зміцнення фізичного та психічного розвитку дитини.
Організація емоційно чуттєвого контакту дітей з природою.

В ГРУПІ ВИХОВУЮТЬСЯ: 20 дошкільники віком від 3 до 4 років

Режим організованої життєдіяльності дітей

Режимні процеси	години
Прийом дітей, ранковий огляд, ігри	8.00 — 8.45
Ранкова гімнастика	8.45 — 9.00
Підготовка до сніданку, сніданок	9.00 — 9.30
Організована навчально-пізнавальна діяльність	9.30 — 10.30
Підготовка до прогулянки, прогулянка, ігри	10.30 – 12.00
Обід	12.20 – 12.50
Сон	13.00 — 15.30
Поступовий підйом, загартовуючі процедури	15.30 – 16.00
Ігри, самостійна художня діяльність	16.00 – 17.00
Підготовка до вечері, вечеря	17.00 – 17.30
Підготовка до прогулянки, прогулянка, спортивні ігри, праця, повернення дітей додому	17.30 – 18.30

Особливості розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Порівняно з дитиною раннього віку істотно зростають фізичні можливості, змінюються антропометричні показники. Маса тіла дитини протягом цього періоду збільшується приблизно на 4 кг, довжина — на 12-15 см, окружність грудної клітки становить близько 54 см. Збільшується життєвий простір, цілеспрямованішими стають дії, урізноманітнюються і стають більш координованими рухи. Нижче наведено антропометричні показники дитини молодшого дошкільного віку.

Дії дитини стають дедалі цілеспрямованішими. У різноманітних видах діяльності вона починає діяти відповідно до заздалегідь поставленої мети, намагається дотримуватися її, Проте через нестійкість психічних процесів малюк може «загубити» мету, легко переключитися на іншу діяльність,відволіктися, кинути одну справу заради іншої, не помітити Підміни вихідної мети, радіти досягненню нової.

У цьому періоді інтенсивно розвивається сюжетно-рольова гра: дитина урізноманітнює та ускладнює сюжети гри, бере на себе нові й нові ролі, вчиться підпорядковувати певну поведінку ігровим правилам. Спільні з однолітками ігри починають домінувати над індивідуальними та іграми поруч, дії учасників стають узгодженішими, а тривалість ігор — довшою. Дитина здатна заздалегідь придумати та узгодити з іншими нескладний сюжет, розподілити ролі та ігровий матеріал, керуючись доцільністю та орієнтуючись на дорослого як на зразок для наслідування.

В образотворчій діяльності та конструюванні дитина дедалі частіше вдається до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації задумів ще недосконалі. Поступово збільшується коло графічних образів, розширюється діапазон зображувальних предметів, тривалішим стає час, протягом якого дитина малює, конструює. Різноманітнішають сюжети малюнків та будівель, чіткішими стають задуми, стійкішими — наміри й плани. Проте процес і результат продуктивноїдіяльності, як і раніше, залежать від умов її організації, настрою дитини.

Вона не лише знає властивості багатьох предметів, а й загноює деякі загальноприйняті сенсорні еталони форми, величини, кольору. Розвиваються пізнавальні процеси — сприймання, увага, мислення, уява. Домінує наочно-образне мислення. Молодший дошкільник об’єднує предмети за зовнішньою подібністю, виробляє елементарні узагальнення, виділяє спільні та істотні ознаки предметів, орієнтується в призначенні груп предметів.

Зростає допитливість дитини, особливо це стосується з’ясування причин різних явищ життя. Значно активізується словник, виникають елементарні судження з приводу навколишнього, діалог починає перетворюватися на основну форму взаємодії з людьми, а словесне звернення дорослого — на важливий механізм регулювання поведінки. Малюк дедалі більше цікавиться однолітками, починає виявляти ініціативу в спілкуванні з ними, демонструючи свої можливості.

Виникають початкові форми вибірковості в установленні контактів з іншими дітьми.

Зростає сприйнятливість до художніх творів — літературних, музичних, образотворчого мистецтва, театральної діяльності. Дитина краще розрізняє ритм, риму, тембр, висоту звучання та мелодійність творів; усе визначенішим стає інтерес до прослуховування певних казок, віршів, мелодій, інсценівок; посилюється бажання наслідувати мовленнєві інтонації значущих дорослих; дедалі виразнішою стає емоційна чутливість до приємного, цікавого, яскравого; вмілішими та динамічнішими — рухи. Дитина намагається не лише наслідувати дорослого, а й проявляє самодіяльність, вигадку, елементарну творчість.

Завдяки змінам у фізичному, психічному та соціальному розвитку молодший дошкільник уже може виконувати певні завдання протягом визначеного дорослим часу. Зростає його самостійність, прагнення й здатність діяти не лише за вказівкою дорослого, й на власний розсуд, за особистим бажанням, відповідально. Спілкування з дорослим починає переходити із суто практичного, ділового у пізнавальне: дитина все частіше розпитує про те, що бачить навколо себе, намагається дістати конкретні відповіді на свої запитання, сприймає дорослого як джерело постачання нової інформації про природу, предметний світ, людей, власне «Я». Малюк стає дедалі чутливішим до тональності звернень до нього дорослих, їхнього ставлення, висловлених на його адресу чи з приводу досягнень суджень. Зароджується почуття ревнощів до близьких дорослих, коли ті приділяють увагу іншим.

Дитина вже може свідомо співвіднести свою поведінку з поведінкою однолітків, виробити елементарні судження з приводу своїх можливостей та можливостей інших дітей, допомогти їм, узгодити з ними свої дії, домовитися про щось. Проте це більше стосується спільної практичної діяльності та проявляється ситуативно.

Молодший дошкільник має уявлення про основні частини свого тіла, співвідносить свою тілобудову з тілобудовою інших людей, порівнює їх між собою, збагачується елементарні узагальненнями. Використання дорослими назв внутрішніх органів викликає в неї бажання дізнатися про них та їхню роботу детальніше (серце, печінку, шлунок, дихальні органи тощо). Дитина запитує про них, цікавиться їхнім розташуванням в організмі, хоче знати, як вони «прикріплюються», навіщо потрібні тощо. Вона орієнтується в органах своїх чуттів; цікавиться відмінностями між дівчатками і хлопчиками, жінками та чоловіками; починає усвідомлювати, що з віком людина змінюється, «приміряє» себе до рідних дорослих як до орієнтирів для життєвої перспективи. Молодший дошкільник диференціює свій здоровий і хворобливий стани, навчається відповідно поводитися, усвідомлює їх залежність від загартованості, здорового способу життя, якості та кількості їжі тамоди, розвитку своєї активності.

Удосконалюється почуттєва сфера дитини, збагачуються та ускладнюються її моральні, естетичні та пізнавальні переживання, яскравішими й виразнішими стають почуття симпатії, співчуття. Підвищується здатність адекватно реагувати на образний зміст пісень, ілюстрацій, казок, оповідань. Вона вловлює найбільш виразні засоби створення художнього образу, розрізняє висоту звуків, ритм віршів, тембр і силу звучання мелодій; впізнає та запам’ятовує пісні, вірші, казки; ритмічно рухається, передає образ у малюнках та ліпленні.

Протягом молодшого дошкільного віку зростає вміння дитини слухати іншого. Вона починає розуміти сама себе, робить відкриття: те, що їй подобається, може не подобатися іншим (їжа, іграшки, партнери по іграх, казки, види діяльності). Від простих міркувань з приводу однієї людської якості дитина поступово переходить до вміння брати до уваги різні якості людини та обставини її життя, переходить від прямолінійного мислення — до більш-менш гнучкого, від розрізнених і непослідовних думок — до цілісного й систематизованого висловлювання. Дитина має певні уявлення про взаємини різних людей, ієрархію людських відносин, адекватно реагує на події, вчинки, результати діяльності. Вона орієнтується в природному, предметному та людському довкіллі, певним чином до нього ставиться, знає, чого від нього можна чекати.